Мальчик из Соледара стал автором истории из «Книги добра»

В создании книги приняли участие более трехсот тысяч детей, чьи родители воевали или пережили военные действия.

В субботу, 9 декабря, президент Украины Петр Порошенко презентовал «Книгу добра» – уникальный проект, созданный при участии волонтеров, журналистов и художников. Об этом сообщает пресс-служба президента.

Как отметил глава государства, к созданию «Книги добра» приложили руку известные украинцы, среди которых – Любомир Гузар, Ада Роговцева, Иван Драч и Мария Матиос.

При этом президент подчеркнул, что главные создатели «Книги» – более трехсот тысяч детей, «которые поделились добром со всей страной, всем миром». Это – записи детей, чьи родители воевали или пережили военные действия. Книгу собирала супруга президента Марина Порошенко.

«Этот сборник лучше любой дипломатии, продвижения и рекламных кампаний расскажет миру об Украине. О том, какие мы на самом деле, и о наших добродетелях», – отметил Порошенко.

Одну из историй, которая попала в «Книгу добра», написал второклассник Марк Тыщук из Соледарской ОШ №13. В своем рассказе мальчик описал реальную историю, которая случилась с ним этим летом.

Книгу изготовляли в Центре украинской культуры в Таллинне. Ее печатали на специальной бумаге, которая хранится больше тысячи лет. Бумагу изготовляли из хлопка и сушеных трав. На каждую страницу создали отдельное клише, где вывели истории о добре каллиграфическим почерком.

Таким образом изготовлено 100 эксклюзивных экземпляров «Книг добра» (на черпанной бумаге) и 10 тыс. ее печатных экземпляров. Первый экземпляр Президент Украины Петр Порошенко во время презентации передал библиотеке Вернадского.

МАЛЕНЬКА ІСТОРІЯ ДОБРА «ОЛІВЦІ»

Було це в теперішній зоні АТО. Одного літнього вечора, точніше в останній день літа, я пішов разом зі своєю матусею до супермаркету за морозивом. Зайшовши одразу помітили багато військових. Бачити в своєму місті їх вже звикли, але ще досі боязко дивитись їм в очі, бо там можна побачити багато чого: і печаль, і смуток, і тугу за рідними, і водночас радість з безперечним щастям від прожитого дня. Ми зупинились біля відділу з канцтоварами, щоб в останнє переглянути чи раптом  нічого не забули для зустрічі нового шкільного року. А він в мене вже другий! З нами поряд стали два солдати. Обидва мали брудний одяг, один був з великою бородою, та разом з тим мали добрі, світлі очі. Один запитав: «Чи можна подарувати хлопчикові олівці?» На що мама відповіла: «Так!» Ще не розуміючи для якого хлопчика. Тоді солдат покликав мене із собою до каси: «Ходім зі мною, я куплю і тобі віддам». Я засоромився і відповів, що в мене є, може комусь вони були б потрібніші. І  одразу втік до мами. Ми з нею довго блукали магазином, соромившись підійти до каси, бо там на нас чекали солдати з олівцями. Коли врешті-решт ми почали просуватися на вихід, солдати наздогнали мене. Один став переді мною на коліно і простяг мені олівці. «Бери і більше ніколи не бійся!» – пролунало з його вуст голосно на весь магазин. Подякувавши їм ми розійшлися. Озирнувшись я зрозумів, що собі вони нічого не придбали. Сіли до свого авто та рушили. Мабуть, знову на передову поїхали захищати Батьківщину! Ми більше з ними ніколи не бачились. Хочеться сподіватись, що кожен з них живий і здоровий, і вже вдома разом з родиною. А велику коробку кольорових олівців я відніс до свого 2-В класу, там ми їх бережемо на згадку про великих і мужніх героїв!

Марк Тищук, м. Соледар

Автор
(0 оценок)
Изложение
(0 оценок)
Актуальность
(0 оценок)